Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Кафедра акушерства та гінекології Туберкульоз і вагітність Виконала Львів 2007Проблема туберкульозу і вагітності здавна цікавила лікарів. Останніми роками у зв’язку з глобальним почастішанням випадків туберкульозу і підвищенням рівня захворюваності серед жінок молодого віку це питання набуває нової актуальності. Воно охоплює такі основні аспекти: особливості клініки і діагностики туберкульозу у вагітних; лікування туберкульозу у вагітних жінок; вплив туберкульозу на перебіг вагітності і пологів; стан здоров’я дітей, народжених хворими на туберкульоз матерями, профілактика серед них туберкульозу. Клініка і діагностика У доантибактеріальний період панувала категорична думка про негативний вплив вагітності на перебіг туберкульозу, яка начебто спричиняє бурхливе прогресування захворювання і високий рівень смертності. Це пов’язували з ендокринною перебудовою, збільшенням навантаження на серцево-судинну, дихальну і видільну системи материнського організму. Популярним було висловлювання Овара: “Хвора на туберкульоз дівчина не повинна виходити заміж, хвора жінка не повинна вагітніти, вагітна не повинна родити, а хвора на туберкульоз мати не повинна годувати дитину грудьми”. У наступні роки намітився диференційований підхід до оцінки можливого впливу вагітності на перебіг туберкульозу. Визнано, що негативний вплив вагітності виражений лише при активних, особливо занедбаних формах туберкульозу. При затихлих процесах активізація захворювання спостерігається рідко. Найбільший ризик появи або загострення туберкульозу припадає на першу половину вагітності й останні тижні перед пологами. Критичними для жінки є також пологи і післяпологовий період, коли відбувається раптова зміна діяльності організму, гормональних співвідношень. Цьому сприяє також транзиторний імунодефіцит, анемізація, лактація, під час якої мати втрачає білки, жири, вуглеводи. Клінічні прояви туберкульозу легень у вагітних жінок відповідають, в основному, типовій клініці відомих форм туберкульозу у невагітних і значною мірою залежать від своєчасної діагностики процесу, а також від наявності різних факторів ризику: супутні захворювання, алкоголізм, наркоманія, убогість, міграція, контакт із хворими на туберкульоз. У таких випадках у вагітних жінок і породіль частіше, ніж у невагітних, спостерігаються різні ускладнення — ексудативний плеврит, туберкульоз гортані, трахеї, бронхів, внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Проте існують певні особливості клініки туберкульозу легень у вагітних. У перші місяці вагітності туберкульоз має клінічні прояви, аналогічні проявам у невагітних, але вони часто нашаровуються на симптоми раннього гестозу (слабкість, знижений апетит, нудота, пітливість тощо), що може бути причиною запізненої діагностики. У другій половині вагітності, коли організм пристосовується до нових умов, спалахи туберкульозу перебігають малосимптомно. Навіть при поширених інфільтративних і деструктивних змінах у легенях зберігається відносно задовільне самопочуття, нормальна температура тіла. Тому важливим є вдумливий аналіз загального стану жінки, дослідження мокротиння на мікобактерії туберкульозу (МБТ), за необхідності — рентгенографія органів грудної клітки з екранізацією живота. Туберкульоз нирок у вагітних часто розцінюють як пієлонефрит. Уродинамічні розлади, характерні для вагітності, сприяють розвитку і прогресуванню туберкульозу нирок і сечовивідних шляхів. Тому при появі лейкоцитурії, протеїнурії, еритроцитурії необхідним є урологічне і бактеріологічне обстеження хворих. Туберкульоз кісток і суглобів зустрічається нечасто, але при його свіжих, нелікованих формах під час вагітності може настати генералізація процесу. Небезпечними для вагітних і породіль є генералізовані форми туберкульозу, ураження центральної нервової системи. Клінічні прояви туберкульозного менінгіту у вагітних і склад ліквору відповідають класичним показникам при цьому захворюван...